Як усе починалось...

1944-ий. Іще триває війна. Вінницю тільки-но звільнили від німецько-фашистських загарбників. Одна з небагатьох уцілілих будівель – по вулиці П. Осипенко, в самому серці міста над Бугом. 1945 року тут розміщується обком профспілки, бібліотека і Будинок учителя. В перші повоєнні роки це був один із небагатьох осередків культури. Здавалося б, усього лише невеличка зала, декілька кімнат, а яке насичене творче життя: хорові колективи, народні театри, великі оркестри, читці, солісти, учасники і переможці обласних шахових турнірів тощо. Будинок культури не відпочиває навіть уночі.

Очолював цей творчий осередок професійний режисер Юрій Платонович Пілінкевич. Узагалі Будинку учителя щастило з керівниками. Естафету згодом продовжив кадровий військовий, у минулому – директор Будинку офіцерів, до війни – артист Новосибірського театру «Красний факел» Валентин Пилипович Боярський. При ньому всі освітяни області вважали Будинок учителя рідним домом. Започаткований дитячий сектор, клуб ветеранів педагогічної праці (найактивніший з усіх об’єднань закладу), прекрасний естрадно-симфонічний оркестр, агітбригада найвищого ґатунку, театральні і музичні студії… Відбувається безліч вечорів відпочинку та тематичних, збираються клуби піонервожатих, молодих учителів, педагогів-новаторів, працює музичний лекторій зі своїми солістами-ілюстраторами (ніяких записів!)…

З 1988 року директором Будинку учителя стала Жанна Григорівна Дідик – харизматична жінка, яка майже чверть століття очолювала заклад і вивела його на нові висоти згідно з покликом часу. Для того періоду характерні великі масові заходи на рівні області: гала-концерти фестивалів, нагородження юних талантів Поділля, освітянські свята тощо.

Колектив Вінницького обласного Будинку культури вчителя злагоджено працює багато-багато років. З 1972-го, одразу після закінчення інституту, сюди прибула на роботу Земфіра Семенівна Кесельман і була тут концертмейстером, методистом, викладачем музичної студії по класу фортепіано, її знали як досвідченого художнього керівника. Від цієї жінки наразі маємо добрі згадки про історичне минуле закладу: “Одразу після визволення міста Будинок учителя залишався єдиним осередком культури. Тут був великий учительський хор, народний театр, займалася творчістю численна кількість обдарованих людей. Упродовж десятиріч до роботи В Будинку учителя залучались високопрофесійні фахівці, які знали і любили свою справу, щиро дбали про імідж цього осередку культури.  Віддано трудились, надихаючи на нові успіхи колектив, мали гарні ідеї, плани, майстерно втілювали їх у реальність Є.Г. Пантелеймонова, П.Й. Каценеленбоген, І.Є. Дружинін, Г.В. Ашурова, С.Г. Сушкевич, А.М. Когут, І.С. Воєнна…”

Із серпня 2013 року до вересня 2019 року Вінницький обласний Будинок культури учителя очолювала Тетяна Іванівна Мельник.

Наразі діяльність колективу спрямовує Ірина Павлівна Федорчук.