1944-ий. Іще триває війна. Вінницю тільки-но звільнили від німецько-фашистських загарбників. Одна з небагатьох уцілілих будівель – по вулиці П. Осипенко, в самому серці міста над Бугом. 1945 року тут розміщується обком профспілки, бібліотека і Будинок учителя. В перші повоєнні роки це був один із небагатьох осередків культури. Здавалося б, усього лише невеличка зала, декілька кімнат, а яке насичене творче життя: хорові колективи, народні театри, великі оркестри, читці, солісти, учасники і переможці обласних шахових турнірів тощо. Будинок культури не відпочиває навіть уночі.

Очолював цей творчий осередок професійний режисер Юрій Платонович Пілінкевич. Узагалі Будинку учителя щастило з керівниками. Естафету згодом продовжив кадровий військовий, у минулому – директор Будинку офіцерів, до війни – артист Новосибірського театру «Красний факел» Валентин Пилипович Боярський. При ньому всі освітяни області вважали Будинок учителя рідним домом. Започаткований дитячий сектор, клуб ветеранів педагогічної праці (найактивніший з усіх об’єднань закладу), прекрасний естрадно-симфонічний оркестр, агітбригада найвищого ґатунку, театральні і музичні студії… Відбувається безліч вечорів відпочинку та тематичних, збираються клуби піонервожатих, молодих учителів, педагогів-новаторів, працює музичний лекторій зі своїми солістами-ілюстраторами (ніяких записів!)…

З 1988 року директором Будинку учителя стала Жанна Григорівна Дідик – харизматична жінка, яка майже чверть століття очолювала заклад і вивела його на нові висоти згідно з покликом часу. Для того періоду характерні великі масові заходи на рівні області: гала-концерти фестивалів, нагородження юних талантів Поділля, освітянські свята тощо.

Колектив Вінницького обласного Будинку культури вчителя злагоджено працює багато-багато років. З 1972-го, одразу після закінчення інституту, сюди прибула на роботу Земфіра Семенівна Кесельман і була тут концертмейстером, методистом, викладачем музичної студії по класу фортепіано, її знали як досвідченого художнього керівника. Від цієї жінки наразі маємо добрі згадки про історичне минуле закладу: “Одразу після визволення міста Будинок учителя залишався єдиним осередком культури. Тут був великий учительський хор, народний театр, займалася творчістю численна кількість обдарованих людей. Упродовж десятиріч до роботи В Будинку учителя залучались високопрофесійні фахівці, які знали і любили свою справу, щиро дбали про імідж цього осередку культури.  Віддано трудились, надихаючи на нові успіхи колектив, мали гарні ідеї, плани, майстерно втілювали їх у реальність Є.Г. Пантелеймонова, П.Й. Каценеленбоген, І.Є. Дружинін, Г.В. Ашурова, С.Г. Сушкевич, А.М. Когут, І.С. Воєнна…”

Протягом 2013 –  2019 р. Вінницький обласний Будинок культури учителя очолювала Тетяна Іванівна Мельник.

З вересня 2019-го діяльність колективу закладу спрямовує Ірина Павлівна Федорчук.

Відповідно до рішення №470 від 23 грудня 2022 року, прийнятого на 34 сесії Вінницької обласної Ради 8 скликання, відбулись зміни у частині повного найменування закладу з «комунальний заклад «Вінницький обласний Будинок культури учителя» Вінницької обласної Ради» на «комунальний заклад «Центр естетичного виховання» Вінницької обласної Ради». Затверджено Статут закладу, а також внесено зміни до п. 14 розділу «Установи освіти» додатка №2 до рішення 23 сесії обласної Ради 3 скликання від 12 жовтня 2001 року №483 «Про управління об’єктами спільної власності територіальних громад області», виклавши його в такій редакції: «14. Комунальний заклад «Центр естетичного виховання» Вінницької обласної Ради».