У Вінницькому обласному Будинку культури учителя проведено тематичний захід, присвячений Дню пам’яті захисників Донецького аеропорту. Провела його педагог-організатор Оксана Бурденюк. Перед присутніми виступив письменник Олег Ратніков.
242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик рідної землі. Так захищають не якусь безіменну територію, а лише свою країну. Донецький аеропорт був форпостом справжньої мужності, оплотом національного духу.
Зі свідчень очевидців знаємо, що наша незалежність дається дуже дорого. Пам’ятаймо про це!
Кіборги вистояли, не вистояв бетон. Подвиг відважних синів і доньок України назавжди залишиться в історії.
Світла пам’ять загиблим! Слава усім, хто продовжує цю боротьбу!
Олег Ратніков
Я ЛЮДИНА
Не називайте мене кіборгом.
Я звичайна жива людина,
Не машина, в якої немає серця.
В моїх венах кров тече і пульс б’ється.
Відчуваю емоції, що киплять, наче лава.
Всі кричать: «Герой! А героям слава!»
Маю ноги металеві – засіб для існування,
Завдяки державній програмі протезування.
Але ж в мене лишилось живе серце,
Воно болить, щемить і невтомно б’ється.
Також є мозок, хоча б його половина.
Інша ушкоджена. Ось загалом картина.
Але пам’ятаю тебе і ту кляту осінь:
На війну їхали. Так тоді всім здалося.
Снаряд влучив – сонце згасло раптово.
Отямився. Всі навколо бігають надто нервово.
Дивлюсь: я без ніг. Мої друзі лежать на підлозі.
Всюди крики, стогін, чиїсь гіркі сльози…
Та життя йде далі. Хтось допомоги просить.
Я ж благаю: – Не називайте кіборгом!
З мене досить.
